наше життя

Пошли нам Боже благу вість
Про долю неньки-України.
Бо ж кожен з нас отут не гість,
Де все навкруг - нашєдине.

                 13 жовтня в нашу школу завітав наш випускник 2012 року Снагощенко Олександр. Він завітав у стіни рідної школи під час відпуски із зони АТО, побачити класного керівника й подякувати  за теплі листи від учнів.
   Його просто так не відпустили, доки Сашко не пообіцяв повернутися ще раз і зустрітися з учнями школи. На цьому наполягали вчитель Скрипка Ж. В., учитель російської мови, і Лаковіч А.М., класний керівник.
  Зустріч пройшла в теплій дружній атмосфері. Учні школи запросили ще одного бійця Бориса Щоголева, випускника ЗОШ № 11. Як з`ясувалося, хлопці охороняють один об`єкт - Донецький аеропорт. 
Вони розповіли нам про свої тяжкі воєнні будні, відповіли на питання школярів. Їх цікавило: "Чому хлопці пішли захищати Батьківщину? Страшно жити під постійним прицілом?"

- Первый раз, конечно, было очень страшно, – ответил Александр. – Но потом привыкаешь, что постоянно где-то взрывается, кто-то стреляет. Никакого перемирия у нас нет. Как стреляли, так и стреляют, мне кажется, даже интенсивней.

   А ось побратим Олександра Борис розповів випадок, коли йому довелося рятувати мобілізованого бійця.

- Поскольку я командир подразделения (в подчинении у меня 25 человек), то приходится им быть не просто командиром, но и другом, братом, – сказал Борис. – Был как-то случай, я после дежурства прилег на пару часов отдохнуть, а тут начался обстрел ГРАДами. Я вдруг вспомнил, что среди моих подопечных есть 19-летний неопытный парнишка, которому еще семью строить и детей растить. Выбежал из палатки, а меня тут же отбросило взрывной волной. Думаю, ну ничего, встал, только собрался бежать, а тут меня опять волной отбросило в сторону. Только с четвертой попытки сумел подбежать к бойцу. Смотрю, а он лежит на земле и чего-то ждет. Я схватил его за ногу и оттащил в укрытие.

  Для довгоочикуваних бійців діти приготували подарунки (малюнки, листи, теплі речі, носки), свої щирі слова подяки за те, що вони захищають нашу Вітчизну, і невеликий концерт, щоб довести їм свою підтримку.

   Для нас (учнів і вчителів ЗОШ № 15) це радість із сльозами на очах, гордість за наших односельчан - випускників, патріотів.

 Оберег на щастя від дівчат "Ангеле, оберігай цих хлопців, щоб повернулися додому живі й з Перемогою!"

 Організатор зустрічи Скрипка Ж.В. з хлопцями Сашком і Борисом

 Олександр поряд з класним керівником і другою матусею Лакович А.М.

Сашко приніс  нам відео із зони АТО, щоб не бути голослівним. А педагог-організатор ГорбоваО.В.зробила для нас відео. Ось що вийшло!